Начальная   Активные туры   Карты    Форум    Фотогалерея   Библиотека   Снаряжение   Походы   Погода 
Типы походов
Многодневные
Выходного дня
Водные походы
Место проведения
Крым
Карпаты
Восточный Алтай
Кавказ
Памир
Западные Саяны
Забайкалье
  Звіт про піший туристський спортивний похід 1 категорії складності по Криму, здійснений з 8.08.2004 по 16.08.2004 р.

Звіт про піший туристський спортивний похід 1 категорії складності по Криму
за маршрутом: Севастополь - Інкерман - 2-й кордон - 3-й кордон - п/м Ескі-Кермен - 5-та Балка - п/м Мангуп-Кале - т/с Істокі - пер. Бечку - т/б Орлиний Заліт - с.Соколине - Великий каньйон Криму - т/с Бойко - т/с Кічкіне - вдсп. Учан-Су
здійснений з 8.08. 2004 по 16.08. 2004 р.

Маршрутна книжка № 14-Л-04
Керівник групи: Крутоуз Дмитро Ігорович
Адреса керівника: Україна, м.Київ, вул.А.Ахматової 39-б, кв 20. тел. 5722647

Маршрутна книжка № 15-Л-04
Керівник групи: Кириленко Віталій Сергійович
Адреса керівника: Україна, м.Київ, вул.Березняківська 6, кв 133. тел. 5504003

Звіт підготували: Крутоуз Д.І. та Кириленко В.С.


Вступ


Метою проведення даного походу було ознайомлення хлопців та дівчат з неповторною красою гірського Криму, відвідання знаменитих печерних міст південно-західної частини півострова та інших екскурсійних міст Криму, ознайомлення з природою цього регіону. та відпочинок у горах.
1. Довідкові відомості про похід
1.1. Загальні відомості про похід
Навесні 2004 р. група ентузіастів, шукачів пригод та просто людей закоханих в гори вирішила сходити в похід. Було вирішено провести пішохідний похід першої категорії складності по Автономній Республіці Крим. Розробляючи план походу ми намагалися зробити похід корисним та цікавим для його учасників. Тому ми зупинилися на варіанті: Севастополь - Інкерман - 2-й кордон - 3-й кордон - п/м Ескі-Кермен - 5-та Балка - п/м Мангуп-Кале - т/с Істокі - пер. Бечку - т/б Орлиний Заліт - с.Соколине - Великий каньйон Криму - т/с Бойко - т/с Кічкіне - вдсп. Учан-Су.
Маршрут передбачав:
- відвідання печерних міст: Ескі-Кермен, Мангуп-Кале;
- відвідання розвалин Храму Христа Спасителя;
- відвідання вдсп. Срібний та Учан-Су;
- відвідання ущелини „Ехо";
- відвідання Великого каньйону Криму;
- відвідання г. Ай-Петрі;
- відвідання Севастополя.
Строки проведення походу були такими:
з 8 серпня по 16 серпня.
З яких;
8 серпня - виїзд із Києва;
9 серпня - 16 серпня активна частина маршруту;
17 серпня - приїзд до Києва.
Загальна протяжність активної частини 133 км, що відповідає походу першої категорії складності.
Коли ми почали набирати групу то виявилося, що бажаючих відпочити з рюкзаками дуже багато, тому було вирішено зробити дві групи. В одній керівником був Кириленко Віталій Сергійович, в іншій Крутоуз Дмитро Ігорович. Але за тиждень - два до виходу на маршрут багато хлопців та дівчат відмовились під походу; так як часу було небагато ми не стали заново формувати групи, заново оформлювати документи, а просто зробили помітки в маршрутних книжках. В звіті приводяться дані тих учасників які вийшли на маршрут.

2. Відомості про район походу
2.1. Загальногеографічна характеристика
Географія:
Крим - один з найбільш популярних курортних і туристських центрів не тільки України, але і Східної Європи. З 1954 року Крим є частиною України, а з 1991 року має статус автономної республіки. Населення Криму - 2 650 тисяч чоловік, площа - близько 27 тисяч квадратних кілометрів. Столиця Криму, місто Сімферополь, має населення близько 400 тисяч жителів. Крим являє собою півострів, що омивається Чорним і Азовським морями, зв'язаний з материковою Україною Перекопським перешийком. Адміністративна границя на півночі проходить по Перекопському валу і Сивашу. На північному сході півострова знаходиться довга піщана коса - Арабатська стрілка, і її північна, більш широка половина відноситься до Херсонської області України. А протилежний "кут" Криму займає місто Севастополь, що має, республіканське підпорядкування і по більшій частині питань господарського життя відособлений від Кримської республіки. Протягом багатьох епох Криму належить роль оживленого перехрестя цивілізацій, народів і культур, що залишили нам у спадщину надзвичайні природні й історичні пам'ятники.
Природа:
Майже 2/3 частини півострова займають рівнини і степ, дуже схожі на степу сусідніх областей України. На заході вони переходять у вапнякові уступи Тарханкуту, а на сході - у горбкуваті гряди Керченського півострова. На півдні півострова піднімаються гори. Вони простягнуться трьома грядами уздовж моря майже на 180 кілометрів від Севастополя до Феодосії. Їхні північні схили пологі, а південні обривисті. Дві нижні гряди складають Кримське передгір'я, розрізане на окремі масиви мальовничими річковими долинами. А Головна (Південна) гряда встає суцільним високим бар'єром, закриваючи від північних холодних вітрів вузьку, шириною 2-8 кілометрів, смугу землі - знаменитий Південний берег Криму, якому півострів зобов'язаний своєю курортною популярністю.
Півострів багатий рідкими рослинами і тваринами, неповторними ландшафтами. Багато з них знаходяться під заповідною охороною. Загальна площа охоронюваної території складає близько 700 квадратних кілометрів. Багато заповідних об'єктів відкриті для відвідування туристів. Невеликі розміри півострова, його ізольованість від материка обумовили деяке збіднення кримської фауни. Це виявляється не стільки в нечисленності видів, скільки в малій кількості представників кожного виду. Деякі види є ендемічними (наприклад, жужелиця кримська), інші - зустрічаються на дуже обмежених територіях (так, ящірка кримський гекон, що відноситься до рідких і зникаючих видів, живе тільки на Південному березі не вище 300 м над рівнем моря між Севастополем і Алуштою). Є тварини-релікти - свідки давніх епох (леопардовий полоз, гребінчастий тритон).
У лісах гірського Криму живуть кримський шляхетний олень, косуля, лань, дикий кабан, лиси, куниця кам'яна, борсук.
Птахи гірських лісів: сойки, дятли, дрозди, сови, у невеликій кількості вальдшнепи, а також чорноголовий гриф і білоголовий сипнув (останніх залишилося не більш 20-30 тварин).
Своєрідний тваринний світ підземних порожнин, де живуть рукокрилі (кажани), хробаки, жуки, молюски. У тріщинах скель, у печерах, а іноді і на горищах будинків гніздяться колонії кажанів (підковоніс, ушан, довгокрилий, нічниця, нетопир, кожан).
У степах півострова водяться гризуни (ховрашки, хом'яки, полівки, тушканчики), якими лакомляться лиси, тхір, ласка. Широко розповсюджений заєць-русак (він сірий і узимку, тому що в Криму зими малосніжні).
Світ птахів у рівнинному Криму представлений жайворонками, куріпками, перепелами. У північній частині півострова, де знаходяться численні мілководні затоки Сиваша, Каркинитський залив Чорного моря, озера й обводнені рисові чеки, - роздолля для водоплавних птахів: качок, коровайок, лисух, погонишів, чайок. У заростях очерету гніздяться чаплі.
Тисячі лебедів збираються в період линяння і зимівлі на знаменитих Лебедячих островах. Завдяки цим птахам, що володіють дивною здатністю викликати в усіх без винятку людей тільки світлі і добрі почуття, маленькі і непомітні острови Сари-Булат давно оголошені заповідними і відомі в усім світі. Тут знаходяться також великі колонії сріблистих чайок, крачок - чеграв і ін.
Серед плазуючих багато ящірок - прудка, скельна, різнобарвна, кримська і безнога ящірка жовтопузик. Останню часто приймають за змію й убивають. Тим часом це древній збережений релікт.
У Криму є тільки один вид отрутних змій - степова гадюка (випадки укусів дуже рідкі), всі інші - необразливі і ніколи не нападають на людину (звичайний і водяний вужі, жовтобрюхий і леопардовий полози, мідянка).
З комах цікаві жуки олень, носоріг, що переливаються зелено-фіолетовим блиском жужелиці, вусані, цикади. Шкідниками лісів, садів і городів є непарний шовкопряд, плодожерки, щитівки, колорадський жук.
Чимало різних видів тварин водиться в прісних водоймах. Це представники ракоподібних: прісноводний краб, циклопи, дафнії, бокоплави, річкові раки. Багато хто з них служать кормом для риб: коропів, карасів, йоржів і ін. Аборигени гірських рік - струмкова форель, головень, кримський вусань.
Населені пункти зі своєю складною архітектурою, парками, ставками стали середовищем мешкання багатьох представників тваринного світу. Серед таких тварин багато комах, гризунів і птахів (кільчаста горлиця, сизий голуб, ворона, грак, галка, ластівки, горобці).
Тваринний світ не завжди був таким, як у даний час. Про це свідчать матеріали розкопок, виявлені скам'янілості. Відомо, що кілька мільйонів років тому, коли клімат був вологіше і тепліше, у Криму жили жирафи, антилопи, безрогі носороги. Після їхнього вимирання півострів заселили верблюди, південні слони, печерні ведмеді. В епохи четвертинних (плейстоценових) похолодань в Криму були поширені заєць-біляк, росомаха, рись, північний олень, тетерев, біла і тундряна куріпка, а в околицях Сімферополя (Чокурчинський грот) знайдені залишки мамонта. У басейні ріки Зуі (грот Киїк-Коба) виявлені кісти таких видів: антилопа-сагайдак, зубр, мамонт, бурий ведмідь, песець. Усі ці види, крім вимерлого мамонта, у даний час живуть значно північніше Криму. З нині зниклих тварин на півострові в різний час були розселені ховрашок Бирулі, хом'як Эверсманна, печерний ведмідь, гієна і лев, тарпан, дикий європейський осел, гігантський олень, а з не живучих у даний час у Криму - рудий ховрашок, бабак, бобри, усі тушканчики, крім великого, два види пеструх, європейська лісова і водяна полівки, полівка-економка, вузькочерепна полівка, бурий ведмідь, дика кішка, кулан, сайга, кабан, зубр, барани.
На початку XX в. у Криму почали акліматизацію тварин. З острова Корсика і з заповідника Асканія-Нова завезли муфлонів, з Киргизії - гірських козлів, з Алтаю - белку-телеутку, з півдня Далекого Сходу - кабанів, з Одеської області - диких кроликів. У Криму були розселені фазани, гірські куріпки - кеклики. В Азовському морі успішно пройшли акліматизацію риби пиленгас.
Багато видів диких тварин півострова (196 видів, або більш 50 % усієї кримської фауни) вже внесені в Червону книгу України і знаходяться під охороною держави. Серед них: лелека чорний, дельфіни афаліна і білобочка, дрохва, жовтопузик, журавель-беладона, орлан-белохвіст, махаон, цикада звичайна, стрепет, шпак рожевий і багато хто інші.
Особливу увагу слід пред`явити до кліщів. В Криму їх дуже багато. Серед багатьох видів кліщів особливо небезпечний - енцефалітний кліщ. Кліщовий енцефаліт - це гостре природньо-очагове вірусне захворювання, яке проявляється порушенням загального стану, підняттям температури тіла и супроводжується тяжкими ураженнями нервової системи. Зараження кліщовим енцефалітом відбувається в основному в лісних и дачних масивах біля населених пунктів : Лозове, Партизани, Піонерське, Строгановка, район Барановського водоймища, Міжгір`є, Багате, Зеленогірське, Алуштинський заповідник, село Віліно, гора Мангуп-Кале. Найбільш висока чисельність кліщів в Симферопільськом, Судакськом, Білогорськом районах.

Клімат:
Південний берег Криму має субтропічний (субсредиземноморський) клімат, північна рівнинна частина Криму - континентальний клімат помірного поясу.
Літо в Криму спекотне, сонячне і сухе, лише іноді випадають нетривалі опади. Його границями можна вважати середину травня і кінець вересня. Осінь часто радує тихими сонячними днями (навіть тижнями), але не рідкість і заливні дощі. Зима мало відрізняється від осені, але в горах вона просто чудесна: сухе морозне повітря, чистий пухнатий сніг роблять особливо привабливими прогулянки. Навесні глибоководне Чорне море прогрівається в районі Ялти та Алушти повільніше, ніж на західному або східному березі Криму.
Відносна вологість повітря в Криму майже завжди і скрізь невелика - у межах 65-80%, тут легко дихається навіть у жару. Низькі показники вологості, особливо на Південному березі Криму, у районах із субтропічним типом клімату, оптимальні для європейців. Саме такий клімат є найбільш здорової і корисним, особливо для серцево-судинної і дихальної систем.
Крим курортний:
Бажаючих відпочити і пройти лікування в Крим залучають не тільки щедре сонце, тепле море, прекрасні пляжі, що чарують ландшафти, але і безліч пам'ятників історії, археології, архітектури і, звичайно, численні комфортабельні здравниці.
Крим курортний - це близько 700 різних санаторно-курортних установ. Майже чверть туристсько-екскурсійних підприємств України зосереджені тут.
Дуже цікаві екскурсії в колишні царські маєтки родини Романових - Ливадію, Массандру, Юсуповський палац, палац графа Воронцова, Никитський ботанічний сад, канатну дорогу на Ай-Петрі, Артек, Гурзуф, водоспад Учан-Су, будинок-музей Чехова, Галявину казок, Мармурові печери, Ханський палац у Бахчисараю, Панораму і Діораму, акваріум і дельфінарій у місті-герої Севастополю, картинну галерею Айвазовського і музей Гріна у Феодосії, Генуэзську фортецю у Судаку. Дегустаційні зали Массандри, Інкермана, Нового Світу, Коктебеля запрошують покуштувати кілька десятків сортів знаменитих Кримських вин і коньяків.
Поряд із традиційно існуючими екскурсійними програмами по музеях, палацах, природних заповідниках, паренням, історичним пам'ятникам в останні роки бурхливий розвиток одержує туризм по індивідуальним, у тому числі екзотичним програмам - гірський, водний, лижний, спелеотуризм, велосипедний, авто-мото туризм, дельтапланеризм, "зелений" туризм.
2.2. Туристська характеристика
Похід Севастополь - вдсп. Учан-Су (м.Ялта) - це похід першої категорії складності. За 8 похідних днів необхідно пройти 133 км.
Маршрут проходить по Південно-Західній частині Кримського півострова і перетинає всі три гряди Кримських гір, у загальному напрямку з півночі на південь. Середня висота над рівнем моря Зовнішньої гряди - близько 400м, Внутрішньої - 700-800м, Головної гряди - 1200-1500м. Зі зміною висоти над рівнем моря зв'язані зміни кліматичних характеристик. Так, у районі Севастополя середня температура серпня 23-25°C, у районі г. Ай-Петрі - 15-16°C. Істотно змінюється і добовий хід температур - у горах перепад денної і нічної температур складає 15°C.
По ходу маршруту змінюється і рослинність. Для північних ділянок характерна чагарникова рослинність, т.зв. "шибляк". З підвищенням висоти шибляк поступово переходить у дубово-грабово-букові ліси, тоді як на яйлі ліс відсутній зовсім.
Район походу дуже освоєний. Тропи та дороги доволі широкі, маркіровка майже всюди присутня - це свідчить про те, що по цьому маршруту доволі часто проходять туристські групи. Також практично з будь-якої точки маршруту можна доволі легко потрапити до великих сіл, а звідти до Севастополя, Бахчисарая, Сімферополя та інших міст Криму. Тобто за несприятливих погодних умовах, або при за якоїсь надзвичайної ситуації можна легко змінити маршрут на запасний або аварійний варіант, чи зовсім зійти з траси.
Так наприклад, з 5-тої балки можна за 1 день (максимум 1,5 ходових дня) добратись через 3-й та 2-й кордон до Інкермана, а звідти - до Севастополя. Варіантів продовження походу з будь-якої точки маршруту дуже багато, і це робить похід легшим. Маршрут пролягає через 1 село, тобто при необхідності можна в селі докупити продукти, або закінчити маршрут у випадку надзвичайної ситуації.
2.3. Екскурсії та краєзнавчі об'єкти
Маршрут походу було обрано таким чином, щоб захватити як змога більше історичних місць Криму. Тому на маршруті була доволі багато історичних пам'яток таких як Севастополь, Інкрман, Ескі-Кермен, Мангуп-Кале, вдсп. Срібний, Юсуповське озеро, ущелина „Луна", Великий каньйон Криму, залишки храму Христа Спасителя, г. Ай-Петрі, таракташська (боткінська) тропа. Також, якщо дозволяв час можна було побувати в таких місцях як:
- Печерний монастир Шулдан
Біля села Тернівка, східніше Мангупу, збереглися залишки двох середньовічних монастирів. Це невеликий печерний монастир Шулдан, датований кінцем VIII століття. З монастирського комплексу зберігся храм із хрещальнею і єпископським кріслом у вівтарі, висіченому в скелі. На стінах його і зараз ще помітні сліди розпису датовані XII-XIII вв. Одночасно із Шулданом виник більш значний по розмірах печерний монастир Челтер. У ньому нараховується більш 50-ти печер, розташованих у чотири яруси. Наземні будинки, що стояли на схилах, не збереглися. Під час монголо-татарської навали обидва монастирі загинули.

- Печерний монастир Челтер

- Ескі-Кермен
Ескі-Кермен - один з великих "печерних міст" Криму. Зараз покинутий і мертвий, він у роки середньовіччя займав домінуюче положення в господарському житті прилеглих поселень, був великим центром торгівлі і ремесел.
Ескі-Кермен заснований на важкодоступному плато на початку VI століття; по припущенню, скіфо-сарматами. Його назва в перекладі з татарського означає "Стара фортеця". Ескі-Кермен був добре укріплений. Над обривами тяглися оборонні стіни з великих блоків вапняку товщиною в 2 метри і висотою до 3,5 метрів. Вежі-каземати були висічені в скелях або складені з каменю. На случай облоги був вирубаний глибокий колодязь на 70 кубометрів води. Велика частина території фортеці була незабудованою - як резерв захищеної площі і притулок для жителів долини на випадок військової небезпеки.
Відомий с V ст. Збереглись: храм Трьох вершників с настінною розписом, базиліка, тронна кімната, зерносховище, виноградочавильні, колодязь, печери. Приходить в занепад близько XIII ст.
Столова гора, на платоподібній вершині якої розташований Ескі-Кермен, витягнута з півдня на північ. Довжина плато - 1.040 м., найбільша ширина - 170 м., висота над рівнем моря - близько 400 м.
Як і інші середньовічні пам`ятники Криму, це укріплення має свої загадки. Його назва перекладається як "Дівоча башта". Однак широкий огляд місцевості, що відкривається з башти викликає інше пояснення топоніма Киз-Куле - Кез-Куле, де "Кез" означає "око" - дозорна башта.
Ці древні, співані легендами руїни, печери, живописні скелі нагадують нам про події, які відбувались тут багато віків назад. Від них віє древньою історією, давно зниклими народами.


- Мангуп-Кале
Відомий з IV століття. Столиця князівства Феодоро, яке утворилось в кінці XII століття. Розцвіт князівства приходиться на XIV-XV століття. В цей період, оказавшись відрізаними від морських торгових шляхів генуезцями, феодоріти захоплюють частину узбережжя недалеко від Інкерману, засновують порт Каламіта. В 1475г Мангуп захоплюють турки в ході піврічної облоги. В остаточний занепад місто прийшло після приєднання Криму до Росії. Збереглись ділянки фортечних стін VI и XV століть, князівський гостинець XV століття с різними воротами, базиліка (храм) VI століття, гробниці, боєві печери, залишки садиб.

1. Монастир на Дірявому мисі.
2. "Гарнізонна" церква.
3. Приміщення в обриві Дірявого миса.
4. Церква на "площадці зі склепами"
5. Південно-східний монастир.
6. Південний монастир.
7. Алтар в карстовій печері.
8. Монастир в Табана-Дере.
9. Базиліка св. рівноапп. Костянтина и Олени.

- Великий Каньйон Криму
ВКК - гігантська ущелина у північного схилу Ай-Петринського масиву. Утворилась вона в результаті потужного розриву земної кори в середньому пліоцені, близько 80 - 85 млн. років тому. Має загальний напрямок с заходу на схід и форму ломаної лінії.
Подорожувати по каньйону цікаво в круглий рік, але краще всього в кінці літа. Русло каньйону в цей час зовсім сухе и тільки деякі ділянки заповнені водою.
Кожний скеля каньйону має назву, яка визначає його місце в ряді інших. Перша скеля правого берега - Сторожова. Це панорамний пункт каньйону. З правого берега добре видима величава скеля Соснова, де на уступах цієї громади красуються силуети кримських сосен. Мис Четвертий як гігантське ступінчате ребро піднімається з глибини. На бурій стіні мису виділяється глибока чорна діра Коров'ячої печери (Туар-Хоба). Звідси відкривається живописна панорама ущелини. Майже під печерою у свого кам'яного дна ширина каньйону 2 - 3 метри. З П'ятої скали видно весь зигзагоподібний контур ущелини. Відстань між Четвертою и П'ятою скалою приблизно 200 метрів.
Скали-велетні, круті обриви і стрімчасті скали місцями покриті заростями з грабу, клену, ясеня, ліпи, буку. З аборигенних реліктів зустрічаються в цих місцях тис ягідний. Тут ростуть лещина і крушина, кизил і барбарис, скумпія, грабінник. Тут можна зустріти орхідею Beнерин башмачок, релікт іглицю під'язичну і інші рослини. Аузун-Узень (Гирлова), ріка що витікає з каньйону, зливається з Сари-Узeн (Жовта) і утворює річку Коккозку.
Гирло ущелини в значній мірі дороблене водою. Вапнякове ложе річки вироблено кам'яними ядрами, які сформували котли и ванни. Природні басейни досягають глибини 2 - 3 метрів, в діаметрі 5 - 6 метрів. Влітку і взимку температура в басейнах не змінюється: + 11 градусів.
Ущелина закінчується уступом триметрової висоти. В цьому місці вода з грохотом наповнює глибоку ванну. Цю природну купель називають "ванною молодості". В давнину її називали Кара-Голь (Чорне озеро).
- м. Севастопіль
Заснований за наказом Катерини II у 1783 році як військово-морський порт і фортеця. Залишки древнього міста Херсонеса, відомого з V в. до н.е. Кримська війна і Перша оборона 1854-1855 років. Серед її учасників знаходилися: адмірали Корнілов і Нахимов, хірург Пирогов, вперше у світі застосував гіпсову пов'язку і наркоз для проведення операцій, тоді ще невідомий Лев Миколайович Толстой. Велика Вітчизняна війна - і двісті п'ятдесят днів оборони проти військ Майнштейна.
Це дуже великий туристичний центр, великий у тім змісті, що за одну поїздку його не оглянеш, не оціниш і не зрозумієш. Це край рибалок і корабелів, де крізь сучасну технологію і технократію переглядають традиції сивої давнини, нарешті, це відмінний морський курорт, що має неперевершене сполучення кліматичних факторів. Його положення в центрі Чорного моря визначило стратегічний інтерес до нього всіх імперій, включаючи Римську, Візантійську, Оттоманську, Британську, Російську. Червоний і Білі, Сталін і Гітлер. За нього боролися, умирали, робили подвиги. Його руйнували і зміцнювали те ті, те інші. І прикрашали всі, сподіваючись на довгі плоди перемоги.
Центр Севастополя - високий пагорб в оточенні трьох чудово забудованих вулиць і трьох площ це просто безперервна експозиція. Усюди пам'ятники й екзотична зелень. Особливо гарний Приморський бульвар зі знаменитим Пам'ятником затопленим кораблям і Графській пристані.
У Херсонесі, що проіснував близько 2 тисяч років (з кінця V в. до н.е. до першої половини XV в. н. е.) збереглися могутні фортечні стіни і вежі, міські ворота, залишки театру античного часу, а також вулиці і квартали з дворами, колодязями, житловими і суспільними будинками давньогрецького поліса. До середньовіччя відносяться вежа Зенона, хрестоподібний храм з мозаїчною статтю, васильки, крещальня і багато чого іншого. Херсонес по черзі знаходився під владою Рима і Константинополя.
До сходу від Південної бухти знаменитий Малахів курган, тут 16 пам'ятників і меморіальних позначень, збереглися зміцнення і масивні морські знаряддя часів Кримської війни (1854-56), а також обертові броньовані вежі з кораблів, установлені під час другої оборони. Історичний бульвар з численними пам'ятниками героям першої оборони, зміцненнями і знаряддями популярний, насамперед, завдяки художній панорамі, створеної до 1905 року, у Мюнхені Францем Рубо і студентами Баварської академії мистецтв. Величезна полотнина зображує відображення росіянами генерального штурму англо-французьких військ 6 червня 1856 року. Вибравшись з кварталів Гагарінського району до шосе на Балаклаву, ви можете піднятися ще на одне легендарне місце боїв - Сапун-гору. Діорама "Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 р." повертає нас у славні миті звільнення Криму. Перед будинком діорами встановлені польові і зенітні знаряддя, бронетанкова техніка, гвардійські міномети "катюші", бойова техніка військових моряків, виставлена і трофейна фашистська бойова техніка.
Урочища Батиліман і Ласпі на землях Севастополя - вже повноцінне Південнобережжя. Ці місця називають кримською Африкою за сухість клімату, жару і захищеність від вітрів. Скельні хаоси у воді виглядають досить небезпечними, але штормить тут дуже рідко, а вода між скель найчистіша і наповнена життям: серед мальовничих водоростей ховаються мідії, снують краби і риба. На схили гір карабкаються вічнозелені дерева, вік багатьох з яких наближається до тисячолітнього. Аромат деревоподібного ялівця і вібрації цикад заповнюють цей загублений світ, відгороджений від цивілізації стрімкими скелями майже кілометрової висоти.
3. Опис походу

3.1. Організація походу та планування.
Підготовка до походу почалася з вибору маршруту.
Для прокладки маршруту та проведення походу використовувались наступні картографічні матеріали:
Крим. Південна частина. Топографічна карта 1:100000. Київська військово-картографічна фабрика. 1999 г.
Пішохідними тропами по гірському Криму. Топографічна карта 1:50000. Київська військово-картографічна фабрика. 2000 г.

Підбір спорядження
Для ночівлі використовувались 5 палаток. Спальні мішки - одномісні конверти або „куколки", пенополіуританові каремати.
Для приготування їжі використовувалися 3 котли 3, 5 та 7 літрів. Була взята одна сокира.
Для подолання перешкод застосовувались дві 50-ти метрові 10 мм мотузки, три системи, 10 карабінів „Ірбіс" та двадцять 3-ох метрових 6 мм мотузок на групу.
Після вибору маршруту походу Севастополь - вдсп. Учан-Су, почався другий етап підготовки - треба було розбити маршрут на дні руху, вибрати оптимальний кілометраж на кожен день.
Після цього почався третій етап підготовки - розробка меню.
Після складання меню була розроблена та розрахована кількість продуктів, взятих на маршрут.
Так як на маршрут виходили дві групи, поговоривши з усією групою Кириленко Віталій був назначений спільним керівником обох груп.
3.2. Графік руху групи

I-й день 9.08
м. Севастополь - Інкерман - 2-й кордон - 3-й кордон
Протяжність 12 км.
Чистий ходовий час 5 годин 30 хвилин.
Метеоумови - сонячно.
II-й - день 10.08
3-й кордон - 5-та Балка
Протяжність 14 км
Чистий ходовий час - 5 годин.
Метеоумови - сонячно
III-й день 11.08
Днювання
Радіальний вихід
5-та Балка - Ескі-Кермен - 5-та Балка
5-та Балка - монастир Шулдан - 5-та Балка
Протяжність 13 км.
Чистий ходовий час 3 години.
Метеоумови - сонячно, місцями короткочасні опади
ІV-й день 12.08
5-та Балка - Адим-Чократська долина - п/м Мангуп (радіальний вихід) - т/с Істокі
Протяжність 22 км.
Чистий ходовий час 6 години.
Метеоумови - сонячно.
V-й день 13.08
Т/с Істокі - пер.Бечку - т/с Орлиний Заліт
Протяжність 25 км.
Чистий ходовий час 9 годин.
Метеоумови - хмарно, з проясненнями.
VІ-й день 14.08
Т/с Орлиний Заліт - с. Соколине - вдсп. Срібний (радіальний вихід) - Великий каньйон Криму - т/с Бойко - залишки Храму Христа Спасителя (радіальний вихід)
Протяжність 26 км.
Чистий ходовий час 12 годин.
Метеоумови - хмарно, з проясненням.


VII-й день 15.08
Т/с Бойко - т/с Кічкіне - г.Ай-Петрі (радіальний вихід)
Протяжність 19 км.
Чистий ходовий час 7 годин.
Метеоумови - сонячно
VIII-й день 16.08
т/с Кічкіне - вдсп. Учан-Су
Протяжність 6 км.
Чистий ходовий час 3 години.
Метеоумови - сонячно
3.3. Технічний опис маршруту

День перший
8.08.04 р.
Маршрут Київ-пас. - Севастополь.
Спосіб пересування - потяг № 40. Відправлення в 13 04.
Зібрались на вокзалі ми в 11.30. Сівши в потяг ми поїхали у напрямку Севастополя. Їхали весело, з піснями, іграми. Веселились, одним словом.

День другий
9.08.03.
Маршрут: м. Севастополь - Інкерман - 3-й кордон.
Спосіб пересування - катер, пішки.

Поїзд до Севастополя прибував в 6 05 ранку, тому розбудивши всю групу о 5 00 ми почали складати речі.
Десь о 6 30 ми прибули до площі Нахімова та до Графської пристані, звідки відправляються катери до Інкерману.
Поки ми з Віталиком ходили в Севастопольське КСО оформляти документи Кошкін Олексій ходив дізнаватись як відправляються катери до Інкерману і скільки коштує проїзд. В цей час вся інша група відпочивала та відсипалась, бо вранці ми встали дуже рано.
Зареєструвавши групу об 11 годині сідаємо на катер, який йде до Інкерману. Об 12 годині, набравши води, виходимо на маршрут. Від інкерманської пристані йдемо у північно-східному напрямку до садових ділянок. Пройшовши близько 3,5 км виходимо за межі міста на розгалуження троп. Продовжуємо йти тропою яка пішла ліворуч. Через 50 метрів виходимо до колодязя. Робимо привал. Продовжуємо йти цією ж тропою, пройшовши 2-й кордон, через 2 км виходимо на шосе. Продовжуємо рухатись по шосе у південному напрямку і через 3,5 км виходимо на просіку. Робимо привал з перекусом. На годиннику 15.00 залишилось ще трохи.
О 16.00 виходимо далі. Рухаємось просікою у східному напрямку. Через 1 км просіка перехрещується з ґрунтовкою, звертаємо праворуч на ґрунтову дорогу неї і продовжуємо рухатись нею. Через 100 метрів проходимо ЛЕП, а ще через 3 км виходимо до будинку лісника. Домовившись з ним по 1 грн. з людини становимось на ночівлю біля його будинку на поляні. Поруч невеличкий ставок та колодязь. О 17.30 вже почали ставити табір.
Акліматизація проходить чудово. Хоча деякі проблеми все ж є. Тому вранці прийдеться розгрузити кількох учасників - дівчат. Незважаючи на це перший день пройшов швидко. Вечір пройшов з гітарою, та пивом - треба ж випити за початок походу.


День третій
10.08.03.
Маршрут: 3-й кордон - 5-та Балка.
Спосіб пересування - пішки.
Вийшли на маршрут о 10 годині. Подякувавши за ночівлю продовжуємо йти ґрунтовкою у східному напрямку. Через 5 км ґрунтовка потрапляє на перехрестя асфальтованих доріг ( на годиннику 12 година, ходовий час - 2 години). Одна дорога веде у північному напрямку до с. Холмовка, інше - у північно східному напрямку до с. Червоний Мак, повертаємо на південь і йдемо по асфальтованій дорозі у напрямку Ескі-Кермену. Через 100 метрів від шосе праворуч відходить ґрунтовка. Звертаємо на неї. Пройшовши колодязь через 500 метрів знову потрапляємо на розгалуження троп. Праворуч пішла дорога до храму Донаторів, а ліворуч - до Ескі-Кермену. Повертаємо ліворуч та йдемо до Ескі-Кермену. Проходимо північні ворота, і через 1 км виходимо на перехрестя балок. Які ж тут чудові краєвиди. Вся група йде і милується. Віталя веде групу все краще і краще. Потроху набирає досвіду, адже це його перший похід як першого керівника. Хоча головне завдання орієнтування на місцевості лягло на мої плечі.
На годиннику 12.30.
Одна дорога веде у напрямку с. Залесне та 5-ї балки - на схід, а інша дорога - до південних воріт Ескі, та далі до с. Терновка - на захід.
Повертаємо на захід. Пройшовши південні ворота йдемо 200 м у тому ж напрямку. Потім дорога різко повертає на південь, і через 2 км виходить на обрив. Ліворуч видно г. Челтер-Коба, а праворуч - залишки печерного монастиря Челтер. Йдемо до монастиря.. На годиннику 13.27. Скинувши рюкзаки йдемо на екскурсію. Екскурсія зайняла півтори години, ще година пішла на перекус. О 16.00 виходимо на маршрут. Ідемо у східному напрямку до перехрестя троп. Звідти починаємо спуск у напрямку с. Терновка. Через 1,5 км виходимо до теплиць, повертаємо на схід і йдемо повз них. Пройшовши ще 2 км на поляні повертаємо на північ і починаємо підйом до г. Челтер-Коба. Підйом у 1000 метрів займає годину. Підйом важкий, але ми справились. Особливо я радий за двох дівчат яких ми розвантажили. Зараз вони йдуть набагато краще. Від підніжжя гори проходимо в 5-ту балку. Тут на поляні до нашої тропи підходить ще одна яка йде у напрямку монастиря Шулдан, та до траси Терновка - Залесне - Червоний Мак. Пройшовши ще 500 метрів виходимо до ставка (краще сказати болота) та бесідки. Тут і становимось на ночівлю та днювання. Це й є т/с 5-та Балка.
В порівнянні з минулим роком тут все залишилось так як є, однак сміття вже нема, і неподалік знаходиться сміттєзвалище.

День четвертий
11.08.03.
Днювання.
Маршрут: Радіальний вихід на Ескі-Кермен.
Спосіб пересування - пішки.

Під`ом був назначений на 8 годину 30 хвилин для чергових і на 9 годину для всього табору. Піднявши хлопців та дівчат, та поснідавши я видав вказівку групі.
- о 10 годині 30 хвилин виходимо до Ескі-Кермену;
- в таборі залишаються 3 людини: двоє чергових - Кириленко Віталій та Бормотова Вікторія.
- близько 14 години ми повинні повернутись до табору тому обід повинен бути вже готовий.

Як і було домовлено о 10.30 ми вийшли в радіалку. Через 40 хвилин ми вийшли на поле перед Ескі-Керменом. Перед нами предстала велична картина - Величне середньовічне місто стояло прямо перед нами, це чудова картина достойна пера великого художника. Я вирішив провести групу на плато Ескі-Кермена через облоговий колодязь. Тропа вверх йде дуже круто, і десь через 5 хвилин ми вийшли до колодязя. За тридцять хвилин ми вже були на плато Ескі-Кермен. Тут ми побачили залишки стародавнього храму, побродили по руїнам міста, побачили фундамент будинків всередині плато. Дійшли до залишків базиліки, сходили до південних воріт, побачили залишки храму. Коли ми бродили по плато нас застав хороша злива, прийшлося сховатись в печері. В печері відкрилася чудова картина - гори поступово, майже всі, вкрились густим туманом. Також сходили до північних воріт. Спуск з плато я вирішив зробити по облоговому колодязю. Підійшовши до колодязя я попередив всіх про небезпеку, нагадав правила безпеки, та першим спустився на два прольоти, щоб провірити спуск. Тільки після цього я дозволив всім спускатись. Перший проліт пройшли дуже повільно, адже сходинки з часом майже постирались. Далі ми спустились ще на два прольоти та зупинились біля вікна. Закріпивши мотузку я почав спуск, щоб її розправити, та зробити страховку для перших двох хлопців, які будуть спускатись за мною. (Мотузку я взяв з собою спеціально, адже на останні два метри спуска у колодязь сходинок немає.) Спустившись донизу я дозволив спуск двом хлопцям, які будуть потім стояти на страховці, а я піднімусь наверх, для страховки людей зверху, та потім зніму мотузку, та злізу без неї. Показавши Віктору та Сергію як треба робити страховку я піднявся наверх. Ми це зробили дуже обережно, та повільно. Спустившись всі були в захваті, ще б пак, майже всі вони перший раз спускались вниз по туристському - за допомогою мотузки та системи. Всі були довільні та раді. Змотавши мотузку почали спуск донизу. Спуск дуже крутий, тому йшли повільно. Вийшовши на дорогу ми перейшли поле та піднялись до колодязя „Левова паща". Цей колодязь трохи обладнали, почистили. Попивши чисту джерельну воду та відпочивши спустились вниз, та повернулись до табору. Потім ми сходили до башти Киз-Куле. В табір ми повернулись як і було заплановано о 16 годині. Всі учасники радіалку були стомлені, але щасливі. Це найгарніше печерне місто, яке вони бачили. І ці фразу вони повторюють і зараз, коли згадують літні пригоди в Криму. Ескі - Дивовижне місто, зі своєю легендою, історією, минулим і сьогоденням.
Пообідавши та відпочивши ми пішли на другу екскурсію. Я вирішив відпочити, тому залишився. Групу повів - Кириленко Віталій. Крім мене залишились ще один черговий - Бормотов Віктор. Коли група прийшла назад, то розказали, що поруч з Ескі Шулдан і не стоїть, одним словом не сподобалось їм там. Печери в три яруси. Там поселились якісь монахи. Єдине що в ньому чудове, так це краєвид, і все.




День п'ятий.
12.08.03.
Маршрут: 5 - та балка - Адим-Чократська долина - п/м Мангуп - т/с Істокі - ур. Істокі.
Спосіб пересування - пішки.

Незважаючи га те, що підйом був о шостій годині ранку всі піднялись доволі жваво, мабуть через те що до цього був цілий день відпочинку.
Хлопці, а особливо дівчата, відпочили дуже добре. Цього я ніяк не очікував, бо гадав що знов треба буде півгодини витратити на те, щоб підняти усіх, особливо трьох дівчат. Але не так сталося як гадалося.
Дуже швидко поснідали, та зібравши всі речі о 800 ми вже вийшли на маршрут.
На сьогоднішній день задача була дуже простою - 15 км шляху та екскурсія на Мангуп. Вийшовши з нашої поляни, ми йдемо на південь по б.Кафка-Богаз або 5-тій балка (сучасна назва) тропою.
Пройшовши 500 м ми потравляємо на розвилку двох ґрунтових доріг. Одна дорога - напрям південно-західний - йде до с.Терновка, а інша - південно-східна - веде до монастиря Шулдан та трасу Бахчисарай - Терновка. Повертаємо на південно-схід і йдемо близько 1 км знов до розвилки ґрунтових доріг. Прямо пішла дорога на монастир Шулдан, та далі на шосе Бахчисарай - Терновка Але цією дорогою ми не підемо, бо там дуже важкий спуск. Повертаємо на південь та йдемо по другій дорозі, яка також виходить на трасу.
Майже одразу починається спуск по дуже поганій ґрунтовій дорозі. Ця дорога виготовлена з білої глини, тому йти по ній дуже важко. Через 1000 метрів доволі важкого спуску ми потрапляємо на поле. Хоча дорога все рівно веде на спуск, але йти по ній набагато легше, по кільком причинам:
- по-перше, вона не з білої глини, а звичайна ґрунтовка;
- по-друге, кут нахилу дороги набагато менший.
Тому, дуже швидко подолавши ще 1000 метрів потрапляємо на шосе Бахчисарай - Терновка. Невеличкий відпочинок тут же на перехресті шосе та ґрунтовки. До речі на з'їзді з шосе на ґрунтовку стоїть шлагбаум та табличка з написом, що це Терновський заказник, та в'їзд у нього заборонено, але чомусь шлагбаум відчинено.
Йдемо по шосе у східному напрямку. Йти важко, бо по-перше, йти на підйом, а по-друге, доволі спекотно. Через 2 км дорога повела донизу, та ще через 1000 метрів, після повороту шосе на північ перед нами встав Мангуп.
Стокова гора-залишок Мангуп-Кале на якій і знаходиться печерне місто Мангуп має висоту 583 м. Йдемо далі. Ще через 700 метрів потрапляємо на перехрестя. До основного шосе примикає ґрунтова дорога з правої сторони. Ця дорога йде по полю понад річкою Бистрянкою (нажаль річка пересохла) по Адим-Чократський долині. Звертаємо на цю дорогу. З права - ліс, з ліва - Мангуп. Як мені потім сказала вся група - такого видовища вони ще не бачили. Ці враження не передати словами. Це треба бачити.
Через 45 км ми потрапляємо до греблі. Тут ми залишаємо рюкзаки, та йдемо на екскурсію до Мангупу. На рюкзаках залишився один я. Кириленко Віталій повів всю групу до печерного міста через „кошачій лаз". Коли група спустилась донизу всі були в захваті. Хтось вже був на Мангупі, хтось ні, але позитивні враження отримала вся група. І їхній настрій передався мені. З Мангупу донизу хлопці та дівчата спускались повні сил та ентузіазму: „Дорога кличе". Переходимо на лівий схилу долини. Від південного краю греблі йдемо на схід ґрунтовкою, через 3.5 км потрапляємо в ур. Істокі. Стоянка тут чудова, та ще й джерело велике. Ур. Істокі - це кінцевий пункт нашого маршруту. Відстань від греблі до стоянки пройшли весел і з піснями.
На стоянці до нас одразу підходить якійсь чоловік, та каже що це його володіння, й тому з нас по 2 грн. з людини за стоянку, але дізнавшись що ми студенти та екологи він скинув ціну до 1 грн. з людини. Забравши гроші він пішов геть.

День п'ятий.
13.08.03.
Маршрут: Істокі - пер. Бечку - т/с Орлиний Заліт
Спосіб пересування - пішки.

Ми вийшли з табору о 1030 - на півгодини раніше терміну. Мене дуже порадувала швидкість з якою всі зібрали свої речі. Від джерела ми направляємося на південь тропою, що веде на г. Бабулган висотою 664 м. Пройшовши поляну за джерелом через 200 м потрапляємо до лісу, на розгалуження. На ній стоїть знак з маркіровкою на перевал Бечку. Тропа позначена колом червоного кольору. Майже одразу починається дуже важкий підйом, але йдеться легко, бо йдемо по лісу. Цей важкий етап продовжується близько 500 метрів, але деякі дівчата дуже виснажились, тому одразу за цим підйомом ми зробили відпочинок.
Відпочивши 15 хвилин починаємо знов йти на підйом, але в порівнянні з щойно пройденим - це дрібниці. Через 500 метрів ми виходимо на вершину г. Бабулган. Від розвилки йдемо праворуч ґрунтовою дорогою з синьо-червоним маркером, оминаючи два розгалуження троп (на другій розвилці - джерело) ми починаємо підйом на перевал Бабулган, між г. Бабулган та Каладжи (677 м). Пройшовши 1 км група виходить до перехрестя доріг. Від перехрестя йдемо на південь ґрунтовою дорогою с синьо-червоною маркіровкою перевалом, далі уздовж схилу, потім група починає підйом на хребет до перехрестя ґрунтових доріг.
Підніматись на перевал було дуже тяжко, адже минулого дня була злива, яка перетворила дорогу на глиняну масу, по якій йти без рюкзака неможливо, не говорячи вже про те як йти з вантажем в 20-30 кг.
Пройшовши близько 1,7 км та вийшовши на перехрестя продовжуємо йти тропою з синьо-червоною маркою хребтом до поляни перед обривом г. Бечку (суч, назва Лиса) 797 м.
Далі дорога повела донизу. Йдемо дорогою з тим же маркером на південь через ліс та через 500 м виходимо на шосе Передове-Голубинка на перевалі Бечку. Група дуже втомилась після важкого підйому, до того ж на перевалі поруч з шосе стоїть дуже зручний стіл і тому я приймаю рішення щодо перекусу та відпочинку. До того ж і на годиннику вже 14.30 - час обідати. Група дуже зраділа цій новині.
Перекусивши бутербродами з ковбасою та зробивши чай, відпочивши як слід продовжуємо йти далі.
Від перевалу йдемо 300 м по шосе Голубинка-Передовое у східному напрямку. Далі, звертаємо направо біля шлагбауму на лісову тропу, яка виведе нас до невеличкого озера, а потім до села Поляна. Пройшовши крізь село, звертаємо на лісову дорогу, яка йде повз плантації троянд та приводить до корпусів санаторію "Чорні води". Санаторій розташований біля джерела Аджи-Су (гірка, солена вода - крим.-тат.). Вода в ньому застосовується для лікування радикуліту, ревматизму та інших хвороб.
От лікарні близько 200 м йдемо по асфальтованій дорозі в бік с. Новопольє, з якої звертаємо вправо на лісову дорогу. Дорога знов йде повз табачні плантації, та плантації троянд. Через деякий час виходимо до річки Коккозка, переходимо її по мосту та попадаємо в с. Аромат. В селі виходимо до траси Ялта-Бахчисарай: звідси рукою подати до турбази Орлиний заліт (близько 1,5 км по шосе у напрямку с. Соколине). З траси Бахчисарай-Ялта відкривається чудовий вид на вершину Седам-Кая, або Орлиний заліт (981 м). Неподалеку від вершини розташований цікавий пам'ятник природи - сталактитова печера Данильча-Коба. Це типова для Кримських гір карстова порожнина в верхньоюрських вапняках. Її підземні галереї прикрашені своєрідними кальцитовими утвореннями.
Кінцева точка цього переходу - турбаза Орлиний заліт - знаходиться у підніжжя Головної гряди Кримських гір в живописній долині, яку на сході обмежує масив Бойко, на заході - обривисті скали масиву Орлиний заліт, а з півдня - Ай-Петринський масив и гостроконечна вершина скали Сююрю-Кая

День шостий.
14.08.03.
Маршрут: т/с Орлиний Заліт - с. Соколине - вдсп. Срібні струмені (р. в.)- Великий каньйон Криму - т/с Бойко - Храм Христа Спасителя (р. в)
Спосіб пересування - пішки.

Від т/с Орлиний Заліт йдемо по шосе у південному напрямку до с. Соколине. За 45 хвилин ми вже були у селі. Від Соколиного йдемо по шосе Бахчисарай-Ялта, яке плавно обходячи Соколине, піднімається по лівому борту ущелини. З дороги добре видно будинок князя Юсупова, побудований в 1910 році по проекту архітектора Н.П. Краснова (автора проекту Лівадійського палацу). Будинок оточував чудовий парк, чисельні прибудови, був навіть свій "фонтан сліз". Залишаємо палац справа, виходимо на край села. Сільська вулиця поступово переходить в тропу, яка також називається "юсуповською". Десь через годину лісова тропа приведе нас до поляни с т. н. "поштовим дубом". Не так давно дуб згорів, тому від столітнього велетня залишилися лише спогади. У "поштового дуба" розгалуження. Тропа вправо и вниз приведе нас до траси Бахчисарай-Ялта, на зупинку "Великий Каньйон", а потім до водоспаду „Срібні струмені" та скали Сююрю-Кая. Тропа вліво и вверх веде до т/с "Бойко" вона йде по правому борту Каньйону. А широка тропа, яка лежить прямо перед нами, веде безпосередньо в Великий Каньйон Криму. Тут ми знайомимося с цим унікальним пам'ятником: карстовим джерелом Панія, "Ванною молодості", "Голубим озером" и багатьма іншими. При відвідуванні ВКК необхідно пам'ятати, що сам Каньйон с прилеглою територією є ландшафтним заказником державного значення. На його території заборонено рвати квіти, рубити дерева, розпалювати багаття, ночувати, встановлювати намети, робити будь-які дії, які так чи інакше можуть порушити екологічну обстановку в цьому районі.
Тут ми залишаємо рюкзаки та йдемо на екскурсію спочатку до ВКК а потім до до вдсп. "Срібні Струмені", та ущелини „Луна". Екскурсія зайняла близько 4 години. Зробивши перекус та витративши на це ще 1 годину, о 16.30 починаємо підйом на т/с Бойко. Після дуба починаємо підйом по тропі на правий борт каньйону. Підйом важкий особливо перші 50 м, адже тропа яка починається одразу за дубом одразу йде дуже круто в гору, а через 30 м взагалі пропала. Сходивши на розвідку через 20 м я потрапив на протоптану хорошу тропу яка нам і потрібна. Але останні 20 метрів до цієї тропи - це підйом по схилу градусів 60-70. Було дуже важко.
Вийшовши на маркіровану тропу „КС 100", яка веде на Ай-Петринську яйлу ми пошли нею. Підйом на т/с Бойка зайняв близько 2,5 години. Йти було легко, адже йшли по лісу. Але на деяких етапах все ж таки було досить важко. Всі зусилля „моїх" туристів виправдались коли вони побачили каньйон з 5 мису, а потім і з четвертого. Звідти відкривається чудовий краєвид.
Від 4-го мису йдемо далі до струмка Йохоган-Су. Там ми познайомились з групою з Донецька. Але на ночівлю ми стали з іншої сторони джерела. Поки ми поставили табір та приготували вечерю вже стемніло. Всі були виснажені, але щасливі - адже сьогодні вони побачили цікаві місця, накупили кримського вина. Одже спати будуть добре. Але всіх засмутила одна прикра пригода - під час підйому на т/с Бойко в мене відірвався струнотримач на гітарі. Зазвичай я гітару прив'язував до ззаду рюкзака, і ось на підйомі в мене щось лопнуло. Я подумав що це купол рюкзака відкрився. Але Віталій перевіривши рюкзак нічого відірваного не знайшов. А вже на т/с Бойка коли я дістав гітару із чохла я побачив весь жах цієї картини. Ще в нас дві ночівлі в горах - а гітари вже нема. Сумно. Але врятували туристи з Донецька, які стояли з іншої сторони Йохоган-Су. В них також зламалася гітара - зламався кілок, та дві струни були порвані. Зробивши деяку операцію по заміні кілка з моєї гітари на їх, а також по заміні струн через півгодини вже була гітара, і дві групи були дуже задоволені. Адже з'явилась гітара, без якої похід неможливий. Все це дало повід для більш тісного знайомства двох груп. Трохи згодом ми провели ритуальне спалювання гітари (моєї зламаної). Під час кремації гітари деякі дівчата майже пустили сльозу. Я також дуже сумував, адже з цією гітарою я багато чого пережив, багато пройшов кілометрів. Це була найвірніша подруга, яка не підводила мене ніколи і завжди рятувала як мене так і моїх друзів від поганого настрою. Не варто мабуть казати що після подій сьогоднішнього дня майже вся група спала як вбита. Але деякі видатні люди нашого колективу разом з донеччанами досиділи до 4 годин ранку, а ваш покірний слуга виграв гру „останній герой", я взагалі не лягав спати. А підйом був назначений на 6 годину ранку. Отже на маршрут я вийшов майже не відпочивши.

День сьомий
15.08.03.
Маршрут: т/с Бойко - т/с Кічкіне - г Ай-Петрі (р. в.)
Спосіб пересування - пішки.
Попрощавшись з групою з Донецька вийшли на маршрут о 9 годині ранку.
Від стоянки Бойко йдемо тропою з тією ж маркою „КС 100" через 100 м ми виходимо в ліс. Тут починається невеличкий підйом, після якого тропа спускається вниз в невеличку котловину, до річки Куру-Узень (Суха ріка, крим.-тат.). Переходимо ріку і деякий час йдемо вздовж неї. У джерела на невеликій полянці необхідно зробити привал, та відпочити перед затяжним підйомом.
Об 11.30 починаємо підйом на Ай-Петринську яйлу. Цей тяжкий підйом закінчується у підніжжя висоти 1275 м - г. Лиса. Об 14.00 ми вже були біля підніжжя цієї висоти. На цей час пройдено 8 км. Робимо відпочинок та гарячий перекус з чаєм та мівіною (треба по-перше відпочити та з'їдати продукти - не везти ж їх назад). Перепочивши об 15.00 виходимо на маршрут. Пройшовши близько 1 км виходимо майже на вершину г. Лиса Обходимо траверсом гору, та через 1 км виходимо на перевал на трасі Бахчисарай-Ялта. Перед нами біліють куполи кримської обсерваторії (на карті позначені як турбаза). Від перевалу беремо азимут 145 0 перейшовши через поле та невідому висоту виходимо на т/с Кічкіне (пройшли 3 км, затрачений час від привалу - 1 година). Поповнити запас води не вийшло - нам відмовили, але вказали на колодязь. Коли ми його знайшли від виявився дуже цікавим, так просто води в ньому не набрати. Колодязь знаходиться під землею і накритий кришкою. Щоб набрати води потрібно щоб хтось вліз в нього і там черпав воду. Авжеж такою людиною виявився я, незважаючи на те що я не спав вже півтори доби і був дуже виснажений. На набирання води я потратив близька 1 години.
О 17.30 ми були на місці. Коли мі дібрались до стоянки - від того місця ще 500 метрів на південь до початку таракташської тропи - вся поскидали речі та й побігли глядіти на Ялту з висоти 1200 м. Цей вихід мої туристи повторили ще раз ввечері, коли пішли поглядіти ще й на вечірню Ялту, але цього я не пам'ятаю, бо скинувши рюкзак та встановивши палатку я завалився спати. Проснувся лише під ранок об 7.00. Але всій групі дуже сподобався краєвид. Вони ще й сходили на г. Ай-Петрі (1245 м) затративши на це близько 3 годин. Прийшли - вже стемніло, але всі були дуже раді та довільні.

День восьмий.
6.08.03.
Маршрут: т/с Кічкіне - Таракташська тропа - вдсп. Учан-Су.
Спосіб пересування - пішки.

Сьогодні останній день походу. Вийшовши на тропу ми почали спуск, але вночі пройшов дош, тому йшли ми дуже обережно. Хвилин через 30 ми спускаємось в саме серце Таракташу: на краю котловини, яка оточена стінкою, по своїй структурі нагадує шаровий пиріг. В цій стінці ви без труда знайдете Таракташське вікно и Таракташську кватирку, з яких відкривається чудовий вид на все ялтинське узбережжя, а посеред самої котловини знаходиться Таракташська Тумба.
Зробивши кілька фотографій починаємо спуск далі. Спочатку спускаємось по сходинкам, натуральним таким з перилами, потім сходинки закінчуються і йдемо вже тропою. Спуск дуже важкий, йдемо повільно, щоб не було ніяких ексцесів. Через 1.5 години виходимо до колодязя (орієнтир - покрита мохом засувка колодязя и напис "1904"). Ще через хвилин 10 виходимо на площадку, огороджену червоним залізним забором, с якої відкривається чудовий вид на Ялту. На площадці є лавка, так що можна відпочити. Що ми й робимо, та в останній раз милуємось Ялтою з висоти пташиного польоту. Тропа, на якій ми відпочиваємо, - знаменита Штангеєвська тропа, яка йде по схилам гір до скали Ставрі-Кая. Однак подорож по ній - ціль іншої екскурсії; нас же чекає спуск до вдсп. Учан-Су.
Починаємо спуск. Спочатку спускаємось повз схил, Через 10-15 хвилин спуску виходимо на шосе Ялта - Бахчисарай. Пройшовши по ньому близька 100 метрів виходимо на зупинку Учан-Су. Це кінцевий пункт нашого походу. На цьому він закінчується. Далі лише відпочинок на березі моря. Спуск пройшов без пригод, лише ноги боліли у всіх без винятку, і майже всі казали що підніматись набагато легше ніж спускатись.
Сходивши на екскурсію до водоспаду, який не справив ніякого враження (не сезон, літом він більше схожий на хлопчика, який пішов до туалету), Ловимо машину, та й поїхали на море.
З однієї сторони ми були раді - нарешті відпочити на морі, розслабитись, і жити в своє задоволення, а з іншої - ще не спустившись з гір майже всі відчували тугу по ним, адже в горах більш красиво, та чудово ніж на морі. В горах ти відчуваєш себе маленькою безпомічною людиною, відчуваєш відокремлення від усього, від усіляких проблем. Гори це чудово. І в такі моменти ще раз згадуєш безсмертні слова Висоцького „Лучше гор могут быть только горы, на которых еще не бывал". І я завжди в цей час кажу: „До побачення гори, до нових зустрічей". І в цьому зі мною згодні майже всі учасники нашого походу, та й не тільки походу - але мабуть і всі туристи.

ПІДСУМКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Літом дрова є практично скрізь. Однак краще ходити з примусами, оскільки в зв'язку з високою пожежонебезпекою і територією заповідників єгері можуть як заборонити розпалювати багаття, так і зажадати оплати. Крім цього під час дощів сухі дрова майже не знайдеш.
З водою гірше. Майже ніде на маршруті води літом нема - джерела і річки пересихають, тому воду треба тягнути з собою зранку до нічної стоянки, або набирати в селах; хоча іноді джерела все ж е, і вода в них дуже гарна, і смачна.
За огляд історичних пам'ятників (а саме печерних міст) потрібна оплата - але торг цілком доречний.
Небажано вставати на нічліг у помітних місцях - поблизу шосе, селищ, великих печерних міст. Місцеві жителі можуть вкрасти рюкзаки або порізати намети.
Не варто вірити навіть дуже гарним картам: за цілком необразливим написом "піонертабір" може ховатися військова база, де можуть відібрати фотоплівки (біля Тепе-Кермену).
Частину продуктів можна докуповувати по дорозі, оскільки населені пункти зустрічаються часто. Добре працює місцеве автобусне повідомлення, тому у випадку змушеного сходу з маршруту (або при необхідності скоротити шлях) у радіусі 5-10 км обов'язково найдеться селище, відкіля можна виїхати.
Медична допомога може бути зроблена в місцевих медзакладах, однак на безкоштовне обслуговування і медикаменти сподіватися не слід.
Штампи в маршрутні книжки як у магазинах, так і на почтах можуть і не поставити, оскільки ставляться вони тільки в місцевих Радах.
Похід Севастополь - вдсп. Учан-Су- це 8-ми денний похід першої категорії складності. Цей похід можна рекомендувати групам з дітьми, тому що він не важкий. Але незважаючи на це, в цей похід можуть ходити люди всіх років, адже на маршруті дуже багато красивих місць та історичних пам'яток архітектури.
За час походу група познайомилась з культурою та історією жителів Криму. Побувала в історичних місцях Криму, таких Севастополь; печерні міста: Ескі-Кермен, Мангуп-Кале; печерний монастир: Шулдан; Таракташське урочище та тропа; г. Ай-Петрі; Великий каньйон Криму; вдсп „Срібні струмені", та ін.
Учасники групи побачили дивовижний світ природи Кримського півострова.




Т У Р И С Т И! ДО ЯКИХ ПІР ВИ БУДЕТЕ ЗАСМІЧУВАТИ ПРИРОДУ! СЛІД ДУМАТИ ПРО ТЕ, ЩО ВИ РОБИТЕ, І ПРО ТЕ ЩО ЦЕ НАША ЗЕМЛЯ І НАШЕ БАГАТСТВО, НА ЯКІЙ БУДУТЬ ЖИТИ НАШІ НАЩАДКИ І ТАКОЖ ХОДИТИ В ПОХОДИ. ПРИПИНИТЬ ЦЕ НЕПОДОБСТВО.

Переконливе до Вас Прохання: Не засмічуйте природу півострова сміттям
Для користі справи
1. Не розкидайте целофанові кульки. Вони не розкладаються 200 років, і все живе, що знаходиться під ними гине.
Все дуже просто: Спаліть їх або заберіть із собою до найближчого сміттезвалища.
2. Це ж стосується і пластмасових пляшок і інших пластмасових і гумових предметів.
3. Залізні консервні банки дуже бажано обпалювати в багатті. Це дозволить скоротити період їхнього розкладання приблизно в 50 разів!
4. Скло! Це серйозна небезпека не тільки для лісу, але і для Вас! Битим склом легко сильно порізатися, зіпсувати взуття і намет. Доведений факт, що будь-яке небите скло рано або пізно стає битим і приносить шкоду. Це банки і пляшки. Забирайте них із собою з лісу!
5. Ідучи, не забудьте згасити багаття, адже в сухому кримському лісі вогонь поширюється так швидко, що ви можете не встигнути піти від нього...
 


Перепечатка и использование любых материалов с сайта, без письменного разрешения запрещена




board