Начальная   Активные туры   Карты    Форум    Фотогалерея   Библиотека   Снаряжение   Походы   Погода 
Клуб краеведов
   Киев и область
Дом с Химерами
Дом Рыцаря
Сатанов - курорт Товтры
Феофания
Голосеевская пустынь
Китаево
Церковщина
Замок Ричарда
Парк "Александрия"
   Черкасщина
К истории села Тубольцев на Черкасщине
  Сатанов - курорт Товтры

Краєзнавчі враження.
Неупередженність – головна ціннота краєзнавця.

За запрошенням Ігоря Вікторовича Каньшина на початку січня 2006 я приіхав у Товтри. До Хмельницького з Києва прямує дуже багато потягів, тому є можливість вибрати час відїзду. Розрахунок простий – 6 годин. Прямуючи у Товтри кращє брати квіток на нічний потяг (я іхав № 007, відправлення у 23.56, прибуття до Хмельницького – 5.53), бо перший рейс до Товтр з автовокзалу № 1 (а в Хмельницькому іх 3!!! Важливо не заплутатись!) у 6.15. Другий у 8.30. З залізничного вокзалу треба проїти на зупинку маршрутки (№44 або ще якась ) – крізь привокзальну площу і ліворуч – зупинка тролейбусу – не переходячи на інший бік вулиці Шевченка – та доїхати до автовокзалу.

На перший рейс автобусу до Товтр я запізнився. Тому чекав 2 години на автовокзалі. Зустрічав схід сонця... У Хмельницькому, порівняно з Києвом, був сильний мороз. А у Товтрах він був щє сільніший! Приємно вразило кафе автовокзалу дешевими цінами на тікі шо спечені страви. За 1.50 я з насолодою зїв гарячу яєшню.

До Товтр я іхав на стандартному маленькому мерседесі. Час у дорозі – не більше 2,5 годин. У Сатанові до автобусу сіло дуже багато місцевих жителів. Всі вони їхали у Товтри по справах. На зупинці мене зустрів усміхнений КІВ...

Курорт Товтри - Схема – це декілька санаторііїв, які було збудованео переважно у 80-х. Будівництво їх повязане перш за все з цілющою водою, яку отримують з великої глибини починаючи з 70-х років. У воді багато всіляких ціннот, ії порівнюють з „Моршинською”. У центральному санаторії комплексу „Товтри” – створено великих бювет, де подається вода різної температури. Ії призначає лікар, розливається вона порціїно, але не контральовано. Також є можливість власноруч набрати воду у маленькому бюветі поруч з однією зі скважин.

Корпуси "Товтр" та інших санаторіів – „Перлина Поділля”, „Збруч” та ін – росташовані у невеличкій долині ріки Збруч, поруч один від одного. Архетектура – типова родянська забудова, яку неможливо прикрасити євроремонтом.

200 гривен за добу з неможливістю відмовитись від столу, ось (не перевірено, зі слів відпочиваючих!) – самі дешеві розцінки. Мені довелося провести пару ночей у номері санаторію – було ДУЖЕ холодно. В номері – типовий 2-зірковий сервіс. О! 2 зірки. Ця характеристика здається вичерпною.

Сервіс та розваги – з того, що я спостерегав, зводились до бібліотеки з Марініною, декілька разів на тиждень – платний перегляд совєтьских кінострічок, екскурсії – платні (Сатанів – 15 гривен, Почаів – 50, були і інщі, не було бажаючих :-), більярд... Пару барів... Тобто – майже нічого, зовсім не Турція...

Майже відсутня туристична продукція, за винеятком куп різного карпатського деревяного хламу... Саме хламу, для туристів... Все це продавали місцеві...

2 зірки... 2 зірки... Тереторія санаторію вся була вкрита ледом, його ніхто не зчищав та не посипав... Гадаю, суттєвих змін у сервісі з совєтських часів не відбулося.

Що до столу – то він був триразовим, але ніхто з відпочиваючих не скаржився на надміні колорії... 2 зірки... Після кожної вечері в коридорі столової місцеві торгували шоколадом, салом, медом... Торговля шла добре – у відпочиваючих тіки „розігрався апетит”...

Але головне – вода. Вона, судячи з усього, дійсно цилюща, бо люди ідуть до „Товтр” постійно.

Санаторії відокремлений від міста Сатанова горою та 3 кілометрами траси. (Але ще можна прийти до міста пішки, ідучи вверх по Збручу.) Тому відпочиваючі мають змогу купити іжу та товари щоденного вжитку тіки на маленькому ринку – 6 торгових наметів прямо біля бювету, також місцеві, що торгують „з землі”, міленький продмаг. Ціни високі (10 яєць – 10 гривень! В Києві – 5гр). Поруч – радість нашого пербування – зелений вагончік – шинок для місцевих торговців та працівників санаторію. 50 гр коньяку – 3 гривні, обід – не більше 10 гривень.

Ландшафт. Місцевість навколо санаторію – природний заповідник „Медобори”. Навколо санаторію – невисокі гори – Товтри (аба Медобори). Гори відокремлені одна від одної ярцями, в долині тече Збруч. Судячи з усього, від Збруча лишився тіки струмочок, бо різні ГЕСи і міліорація зіпсували річку. Але течия доволі сильна, вода темна, річка завширки метрів 7 – 10.

Біля санаторію – штучне озеро.

В горах переважно росте дуб, бук, граб. Зустрічаються невеликі насадження якихось екзотичних видів ялин та берез.

Фауна – у лісу було багато синиць, я бачив сойку. Буди сліди зайцав. У санаторій – безліч котів. Катячі зграї. Ми запитали у місцевих – чому немає собак – відповили, що по селах їх стріляють, у санаторій теж. А котів люди зеносять у санаторії, бо тут є іжа...

Книга Володимира Сохи „Сатанів” – єдине джерело краєзнавчої інформації в мвсцевій бібліотеці. Видання радянських часів, тому історія краю подається як споконвічна боротьба народних масс за возєднгання з Росією. Смішно, але деякі цікаві історичні відомості мі прийняли саме з цієй книги.

Свтотроїцький монастир. Монастир 2 стоїть на верху гори над санаторіем. До нього іде стежина через ліс, або дорога з Монастирської Слобідки по вулиці Монастирськії. Також до монастиря мождиво піднятися від річки.

Історія монастиря – літопис Сатанівського монастиря ордена св. Василія – почав ігумен Модест Сільницький у 1770 року. Є відомості про існування монастиря у 1600. Припускають, що виник він у 12 ст... З 1793 – остаточно православний.

На сьогодні монастир належить московському патріархату. Отець Володимир – єдиний його священик. Храм відкрито у суботу та неділю. Монастир відбудовується силами громади. З точки зору історичної реконструкції – то повний хаос, бо культурні нашарування знищуються, історичний вигляд псується. Але для потреб віруючої гормади те не має значення, як і для держави. І тіки я бачу, що давні стіни псує, або – відрождує, сучасне будівництво. Мабудь, воно й на краще... але провести тут археологічні та професійні реставраційні роботи – було б набагато корисніше, ніж прості відновлення. А вже потім – ремот...

Тож – монастир... Рештки дзвіниці, вїздні ворота, храм (казали – копія храму в Суботові, де поховано БХ), печерний комплекс.

Печери висічено у скелі, комплекс склажається з 3 примішень. (печери – спуск до них за храмом)

Приватний готель. Рекомендуємо :-) Вулиця Монастирська, від монастиря – другий будинок за лісництвом. 20 гривен за добу. Сауна за замовленням. Трансфер. Затишно, уютно, зручно, ТЕПЛО!!! 2 зірки з душею :-}

Село. Біля санаторію бере початок екологічна стежка, (тропа відлюдника), не безпечна взимку ;-( тому ми прішли тіки ло села. Село ще зберегло деякі ознаки старовини. Є – як іх звіть місцеві – „фігури” – католичні хрести, старовинні хати... Ми познайомилися з бабою Танею (1 хата праворуч на лівому березі Збруча), у якої брали свіжі та дешеві „надлишки виробництва”. У неї ж був придбаниц незабутній когуток, якого ми з КІВом приготували для святкування Василя. З санаторію екскурсія до села потребує 2 годин. Требе ідти вниз по Збручу лівим, а назад – правим берегом. Є стежки.

По над Збручем. „Збруч” – означає „болото”... Біля Сатанова за часів Римської колонізації на Збручі був порт... Рчка була судноплавна. Від санаторію можна пійти вверх по течії Збруча. Кілометрів за 5 – Сатанів. Да так далеко можна і не ходити. Більшість відпочиваючих у „Товтрах” здійснюють прогулянки до греблі, який утворюється на черговій дамбі. На протележному березі – старий карєр, по над яким багатий археологічний матеріал. (Фото знахідок1 2 3). Вздовж Збруча – декілько станцій, що кочають мінеральну воду. Найближча станція до Сатанова – місце заправки вантажівок, що транспортують аоду до заводу. Виходить мін вода „Збручанська”. У сатанові є невеличкий ланшафтний парк по над Збручем „Сатанівська перлина”.

Сатанів. Сатанів – прикордонне місто, свідок нескінчених сутичок часів поділу Поділля. Історія - слв”янськи племена, Литва, Польша, Турція (повністю під Турецькою владою з 1676 до 1699), Австрія...

Постіїні повстання... Наливайко, Гайдамаки, Кармалюк...

Назва „сат” – молдавська... „велике село, селище”.

Місто оточене слободами, історично в них жили різні релегіїні групи. Центральна частина – автостанція- цукровий завод – універмаг. В мене склалося враження повного занепаду міста, як простору існування єдиної спільноти, в той же час деяки приватні будинки доглянуті, видно, де є справжні господарі. Місцеві розповіли таке – лікарню закрили, будинок культури порожній, цукровий завод порізаний власниками на металобрухт, молокозавод не працює і т.д. Руїна. Але на ринку – більше 10 ларьків з дрібницями... всі торгують...

Сатанів - місто-цвинтар. Вже звично, що православні цвинтарі в Україні – це непролазні хащі. Старовинній православний цвинтар біля костелу – яскравий тому приклад.

Цвинтар католицький біля костелу - приведений до ладу. Але наслідки совєтських часів відчуваються на кожносму могильному камені – майже всі вони скалічені. Видно, що їх зібрали до купи з розореного цвинтаря.

Єврейський цвинтар по над Збручем на шляху до „Товтр” наполовину скритий у хащах, решта – більшістю зруйнована. Не більше 5 могил доглянуті.

Все це не дивно. Після рейду Ковпака карателі знищели все населення міста. (Що й не дивно). Тому у 90% мешканців Сатанова немає повязаних з містом історичних коренів, а влада цвинтарями цикавиться лише під чергову забудову ;-(.

Костел – Велична будівля над містом. Дуже красива. Чисто та затішно... Мільовничий куточок Польші в Украйні...

Завод – руїни. Все пішло на металобрухт. Старовинні корпуси руйнуються. А там могли б бути музеї....

Замок – рештки замку – завод був побудований на рештках замку, тому майже все – знищено. А те, що лишилося – навить не законсервоавне, руйнується. За планом замок – 5 кутів, 2 лінії оборони. Внутрішня вежа. Площа – 1,5 га.

Нижня башта – Руїна :-(. Синагога – найбільтше болю викликало в мене спостереження рештків синагоги. Побудована вона в 1532 (1514), зараз у жахливому стані, іїї можливо остаточно втратити вже сьогодні. Населення пристосвала ії під сараї, звалище та туалет. Стіни ропадаються, на них розтуть дерева... Краса неруйнівна тіки на табличці – „памятка архетектури”. Я б з насолодою поставив всіх бюрократів з відділів охорони памяток розгребати лайно у цьому місці. Дивно, прикуро... Жах...

Хмельницький – повертаючись до Києва я вілвідав Хмельницький художній музей - L!!!

По місту нема путівників, показників і т.д. Загалом – враження відсутності індивідуальності та „обличчя” міста.

Висновки. Природа Товтр – чудо! Історичний дух... Сучастність можливо не помічати. У Сатанові дуже мальовничо та затишно. Гадаю, навексні тут діїсно чудово!

З наметом – до Товтр! Зелений туризм. У лісах багато місць для табору, є можливість стати біля греблі (влітку там наметовий дитячий табір), до того ж - приватні готелі. Вода ж – з ціоющих джерел!

Січень 2006